Метод проектів у системі науково-методичної підготовки студента педагогічного вузу

Перехід загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання передбачає якісно новий підхід до підготовки вчителів, особливо вчителів початкової ланки освіти. Оскільки майбутній педагог початкової школи — це людина не просто енциклопедичних знань, але й спеціаліст, від якого залежить становлення дитини як суб’єкта навчання.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що питання підготовки такого вчителя-універсала досить актуальне. Крім того, що вчитель повинен досконало володіти знаннями з психології, дидактики, теорії та історії педагогіки, теорії виховання, керуватися у роботі нормативними документами, він повинен мати потребу у постійному власному професійному удосконаленні. Цей напрямок досягнення професійної майстерності залежить від якості науково-методичного пошуку вчителя.

У змісті професійної підготовки вчителя початкових класів дослідники виділяють теоретичну підготовку, тобто засвоєння загальних питань дидактики, теорії та історії педагогіки, теорії виховання, досконале вивчення нормативних документів; методичну підготовку, яка передбачає володіння методиками початкового навчання та поінформованість про напрямки його розвитку; психологічну підготовку, яка потребує знань вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку та вмінь корекційної роботи з дітьми, що мають особливі потреби; загальнокультурну підготовку.

Ще перебуваючи у стінах вищого навчального закладу, майбутній вчитель отримує базову теоретичну підготовку з психології, теорії та історії педагогіки, дидактики, теорії виховання тощо. Ці знання стають базисом фахової майстерності вчителя, дозволяють сформувати у нього первинні вміння проведення педагогічних досліджень.

Використання у педагогічній практиці методу проектів навчає студентів самостійно думати, знаходити, вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей. Вони набувають здатності пригадувати результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Проектний метод навчання як педагогічна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, які складають основу науково-методичної роботи вчителя.

Уміння користуватися методом проектів – показника високої кваліфікації педагога.

Отже виникає необхідність визначити місце методу проектів у системі науково-методичної підготовки студента педагогічного вузу.

Методична підготовка передбачає оволодіння вчителем всіма методиками початкового навчання: методики викладання рідної мови, читання, математики, природознавства, трудового навчання, образотворчого мистецтва, музики, фізичної культури. Оскільки оновлення освітніх процесів у країні викликає й удосконалення методичної служби, важливо, щоб вчитель мав змогу постійно отримувати оперативну інформацію з усіх напрямків розвитку освіти.

Кожний педагог повинен орієнтуватися в інформаційних ресурсах країни й світу, зокрема з освіти та педагогічних наук, засвоїти алгоритми інформаційного пошуку у відповідності з професійними інформаційними потребами, володіти методами обробки інформації, використовувати різні технології підготовки та оформлення результатів наукової, навчальної, методичної, дослідно-експериментальної роботи, використовувати нові інформаційні технології.

Метод проектів більше ніж інші технології спрямований на розв’язання зазначених завдань.

Таким чином, інформаційна компетентність педагога, як високий рівень сформованості у нього інформаційної культури, на думку Л.О.Проніної, може бути представлена таким ланцюгом дій: усвідомлення потреби в інформації, розробка стратегії пошуку (відбір джерел інформації), оцінка інформації, синтез, ефективне використання нової інформації.

Використання проектної технології є корисним для відображення результатів пошукової роботи або отриманої інформації. Публікація презентації або веб-сторінки навчає студентів у найпростіший спосіб донести до інших своє бачення проблеми.

Впровадження досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду знаходяться на межі теоретичної та методичної підготовки вчителя. Знання з історії педагогіки, дидактики, методик викладання дисциплін початкової школи не дозволяють у повній мірі усвідомити раціональність та доцільність впровадження існуючого позитивного досвіду.

Результати анкетування та опитування вчителів-практиків початкових класів свідчать про недосконалість науково-методичної підготовки, яку вони отримали у вищому педагогічному навчальному закладі.

Як відомо, професійна майстерність педагога залежить від якості його підготовки. До недавнього часу нормою вважалося „довчання» молодого спеціаліста у перші роки його самостійної професійної діяльності. У такий спосіб у починаючого вчителя формування практичних умінь та навичок, мотивація до самовдосконалення відбувається безпосередньо у школі. Саме на робочому місці співставляється теорія і практика, усвідомлюється передовий педагогічний досвід, формуються навички діагностування та корекції навчальної діяльності учнів.

Перебудова системи освіти потребує досягнення достатнього рівня професіоналізму спеціаліста ще у стінах вищого педагогічного закладу, а це означає необхідність відповідних змін при підготовці цього спеціаліста.

У певній мірі сприяти розв’язанню цієї проблеми може використання методу проектів як форми активізації навчальної діяльності студентів.

Одним з головних шляхів підвищення ефективності проектної роботи є здатність педагогів розвивати особистість на основі важливих принципів: індивідуалізації, добровільності, співтворчості, емоційної привабливості міжособистісних стосунків тощо.

Результативність проекту прямо залежить від умілого використання різноманітних форм навчальної діяльності. При цьому основну увагу викладачі повинні зосереджувати на тому, щоб кожен проект ніс ідеологічний заряд, збагачував студентів позитивним досвідом, сприяв виробленню в них вмінь аналізувати, синтезувати ы оцінювати явища та події, що нас оточують, що відбуваються в світі.

Успіху проектної роботи в училищі, сприяє правильне планування і розумна організація управлінської діяльності, вміле керування педагогічним колективом, підвищення професійної кваліфікації викладачів, постійн6ий пошук ефективних шляхів вирішення педагогічних задач, творчий підхід до організації занять. Вагомими принципами процесу впровадження методу проектів є його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдиність розвитку і саморозвитку, емоційна привабливість міжособистісних взаємин.

Під час проекту студент не просто відтворює те, що засвоює, завдяки своїй унікальності та неповторності він розвиває, доповнює і вдосконалює свої уміння та навички.

У цьому і полягає закон творчої поведінки, що забезпечує функціональний підхід до студента, особливість методу проектів, який будується на всілякому заохоченні максимального творчого самовиявлення дитини, багатстві вражень, створені спеціально передбачених і організаційних оптимальних стосунків, які є джерелом продуктивної творчої діяльності.

Оптимальне функціонування проекту забезпечується здатністю і вмінням його організаторів «притягувати таланти», залучати студентів до власної системи цінностей, насичувати педагогічний процес такою творчою роботою, яка має велике духовне і соціальне значення.

Успіх проекту залежить від складу його учасників, і характеру взаємин між ними. Його ще називають «творчим процесом», оскільки будується на пізнанні внутрішнього світу студента в умовах максимальної емоційної зручності, значних і систематичних творчих зусиль.

Студент у такому процесі виявляє свої кращі риси характеру, свідомо керує власними почуттями і бажаннями, робить їх відповідними ситуації.

В одних випадках це може виявитися у самостримуванні, в інших – в самоактивізації, в умінні тримати себе в руках, долати в собі негативні емоції, стан бездіяльності, страху тощо.

Саме цим і пояснюється випереджаючий характер проекту, який мусить бути наповнений глибоким особистісним змістом і здійснюватися в обстановці симпатії та щирої теплоти.

Ці та інші позиції та ідеї дають підстави розглядати проектну роботу, як процес цілеспрямованого духовного взаємозбагачення педагогів і студентів в умовах сприятливого психологічного клімату діалогічної культури та інтелектуальної співтворчості.

Спираючись на сутність та особливості науково-методичної культури, визначено структуру науково-методичної підготовки педагога (Мал.1).

Таким чином метод проектів у системі науково-методичної підготовки студента є, на нашу думку, засобом формування інформаційної культури майбутнього вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

Література

  1. Іонова І. Сутнісні складові навчальної проектної діяльності вчителя // Рідна школа. – 2007. — №2. – с.43 – 45.
  2. Никитина Н.Н., Железнякова О.М. Основы профессионально-педагогической деятельности. – М., — 2002.
  3. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студентов пед.вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева, А.Е.Петров; Под ред. Е.С.аВ.Моисеевавыш. квалиф. пед. кадров / Е.С.Полат, М.Ю. учителей и студентов педагогических вузов. — М.дий досвід вчиПолат. – М.:Академия, 2001. – 272с.
  4. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За заг. редакцією О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255с.
  5. Пахомова Н.Ю. Метод учебного проекта в образовательных учреждениях: Пособие для учителей и студентов педагогических вузов. – М.: АРКТИ, 2003.
  6. Титова Е.В. Результативность педагогической деятельности как научно-практическая проблема // Проблемы результативности педагогической деятельности. – СПб., 1997.
  7. Федоренко О. Завдання сучасної школи у контексті педагогіки життєтворчості // Рідна школа. – 2006. — №12. – с.46-47.

Комментарии закрыты